реальність

зараз мені здається, що ти зовсім не реальна.
що ти якась віртуальна... що ти не існуєш насправді.
що ти є тільки у моїй уяві.
ти настільки класна...
тим не реальна...

до чого життя може бути дивним, непередбачуваним і саме тим - класним...
сьогодні у мене настрій перечитування старих листів, спокійні думки про все і ні про що... а також про себе, про те, чому я така, чому я тут, навіщо я...

попри усі мої сумні настрої, я відчуваю, що я можу, що я є і що я потрібна саме тепер, і саме тут...

"будь собою! шукай себе! я буду поруч доти, доки тобі це буде необхідно... чомусь мені так здається... "

чи буду я поруч? думаю, що я є, навіть, якщо я видаюся комусь нереальною... часом я хочу, щоб на мене не зважали, щоб мене просто не було... але ж я є! саме тепер і саме тут...

"смерть і народження
життя
все так дивно і природьо..."

насправді люди бувають поруч, якщо вони не належать одне одному і якщо вони далеко одне від одного... це внутрішнє відчуття іншої людини ніхто не зможе забрати і знищити... ніхто і ніщо, поки є у цьому потреба...

"щоб когось полюбити, спершу треба когось розлюбити..."

може і так... може і варто когось розлюбити, якщо любити не сила... якщо така любов замість радості приносить смуток... якщо це вже не любов, а знущання над собою... якщо серце страждає... якщо ніщо не радує.. якщо людина розчавлена і розірвана на шматки... тоді варто розлюбити... а як інкаше...

краще жити в реальності, навіть якщо ілюзія дуже класна...