так цікаво... помітила, що чим більше контролюєш щось, тим воно впевненіше вислизає з рук...
коли життя підлягає контролю... коли кожен вчинок, думка чи порух голови робиться заплановано - я виглядаю смішною і дурнуватою...
моє таке поводження зумовлене тим, що я вигадала собі сценарій і почала за ним жити... одягла маску... перетворилася у робота... робота, яким контролює запрограмований мозок...
відчуття - не з приємних!
настрій - нестерпно-важкий!
а все тому, що моя душа знову стала заручником холодного мислення...
душа віддала свої права чоловікові на ім'я - мозок
ніжна і тендітна жінка перетворилася на жорстоку стервозну бабу... незадоволену життям, собою і всім, що поруч
уява малює жахливі картини того, чого немає... зв'Язки виголошують слова, нічим не підкріплені, рухи скуті та механічні, без тіні емоцій
знайшла у цьому позитив ;)
тепер я злюся на себе! і це приємна знахідка!
злюся і при цьому не відчуваю вини ;)
але ж злість - це також емоція!!!
***
тільки б маску скинути
тільки б лишити умовності
тільки б мовчання притишити
не видавати голосом
тільки б себе не втратити
збирати по-крихтах паузи
тільки б навчитись стримання
щоби життя не вбивати
