справді... так дивно, коли проходить день і вчорашні емоції та відчуття видаються такими незрозумілими... такими безпідставними... все, що вчора здавалося крахом світу - сьогодні просто виглядає безглуздим і навіть не вартим уваги...
так дивно...
коли сьогодні я, навіть усвідомлюючи розумом усю абсурдність, все одно усміхаюся і хочу жити...
коли сьогодні, я роблю те, що хочеться... я просто насолоджуюся днем... хоча я втомлена... аж надто... втомлена фізично... але душа піднесена... душа летить... душа живе...
справді... так дивно... що слухаючи пісню вчора - вона змушувала душу плакати... сльози самі текли по обличчю... сьогодні ця пісня просто фон... так - вона сильна, потужна, відверта... але я не плачу ;)
таки дивно все з тими емоціями... з тим серцем...
мені здається, що людина насправді народжена для щастя... просто коли накопичується негатив... негатив, який не вивільняється... тоді, будь-яка дрібничка може порвати на шматки... довести до зриву...
тому я радше плакатиму частіше... частіше кричатиму і проявлятиму негатив, аніж збиратиму його всередині себе...
хоча, я не впевнена, що перестану дивуватися ;)
