Сомерсет Моэм "Острие бритвы"
Спенсер "Дочь хранителя судьбы"
Шарли Конран "Кружево"
Урсула Ле Гуин "Город иллюзий" и "Волшебник Земноморья"
Виктор Гюго "Собор парижской Богоматери"
Бэгбэдэ "Любовь живет три года"
і будь-що таких авторів:
Вашингтон Ірвінг, Отто Вейнінгер, Філіп Сідней, Каміло Кавур, Джейм Расел Лоуел, Джош Білінгз, Френк Крейн, Кен Фолет, Джон Фаулз, Бенджамін Тилет, Луіс Дембиц Брендейс, Буаст...
сьогодні знайшла "Місто ілюзій" - почну читати, як закінчу "Крадіжку" Пітера Кері... хоча, маю здатність недочитувати книжок взагалі, або починати читати кілька...
останнє, що мене захопило і я прочитала трилогію без перерви Ізабелі Сови... "Тістечка з ягодами", "Терпкість вишні", "Смак свіжої малини"... Написано було ці книжки від останньої до першої... Я ж читала спочатку другу, потім першу і третю... Думаю, що саме ця послідовність варта уваги... не Впевнена, що якби прочитала спочатку про Малину - захотіла читати далі ;)
випадковості невипадкові!!!
треба читати... це робить життя різнобарвним і дає час на роздуми... от лежу читаю... думка відволіклася і привела до внутрішнього розуміння себе... одна фразу у книжці... спричиняє розуміння чогось давно незрозумілого...
книжку можна перечитати... відкласти... читати, ковтаючи кожне слово... читати повільно... з інтонацією... читати вголос...
книжку класно читати... приємно смакувати... гортати її цупкі сторінки... рухатися разом з нею уперед... відчувати автора і розуміти його манеру написання...
саме стиль змушує нас читати книжку далі, чи відкласти її...
якщо мова легка і тече, наче річка... таку книжку можна прочитати невідриваючись... якщо сюжет яскравий... хочеться читати, йдучи по вулиці, сидячи за кавою, їдучи у метро... стати одним цілим із книжкою...
приємно так читати...
