мудреці кажуть, що людина має промовляти тільки добрі слова... і, таким чином творити своє майбутнє...
перевірила - працює ;)
але я також зрозуміла, що сама здатна отруїти своє життя тими ж таки думками, словами і вчинками...
не маю бажання казати, що літо дурне, але так чомусь сталося...
життя приносить щось таке, з чого варто зробити висновок, щось зрозуміти і знову забути ;)
намагаюся боротися зі своїм минулим, а точніше, з собою минулою... з собою, яка робила щось, на мій сьогоднішній погляд - не так... правда тоді, це "не так" - було вершиною бажання!!!
сьогодні ж ця вершина - причина стресів та неврозів... потім приходять думки, що це мені урок за те-то...
але світлі миті не полишають мене і я продовжую сміятися з того, що можу ось так впасти в депресію... ні з того, ні з сього... просто впасти в пригнічений стан і у всьому бачити понурі кольори... окрім того - я реально не вмію змовчати і мовчати!!!
слова просто зриваються з вуст і в результаті виходить така нісенітниця, така дурня, що самій противно...
намагання стриматися, намагання думати про добре, намагання сприймати життя, як ще один день - даються важко... я б сказала, надто важко даються...
тут всього не опишеш... та і не варто говорити про погане ;)
до того ж, погане сьогодні - може стати добрим завтра ;)
і те, що теперішня любов трансформувалася, може завтра стати проявом чогось інакшого... якоїсь зовсім незвичної любові чи чогось іще...
єдине, чого бракує - простої підтримки поруч... простого плеча... просто людини поруч...
людини, що допомогла б пережити це літо...
