боротьба... виживання... мета... завдання...
останнім часом мені ці слова стали незрозумілими... дивними для мого сприйняття
сьогодні мені ближчі та зрозуміліші слова: музика, вода, тепло, спілкування, душа, вітер...
слова, що надихають; слова, що наповнені змістом і ніжністю; слова, що не викликають агресію...
всередині вже досить довгий час проситься назовні жінка...
жінка ніжна, усміхнена, яскрава, творча, мудра, щира, спокійна, трохи сумна і мовчазна...
ця жінка всередині прагне розквітнути... проявитися у цьому світі, на світлі...
жінка, яка відкинула боротьбу, думки про виживання, ідею постановки цілей і виконання завдань...
жінка, яка прокидається і радіє сонцю... жінка, яка вдихає аромат квітів та соленого моря... жінка, яка творить... яка насолоджується життям, яка пестить дитя і цілує чоловіка... яка радіє ночі, бо вночі вона перетворюється на богиню кохання і вогню... жінка, яка співає... танцює і вміє гратися...
жінка у своїй суті відчула, що прийшла пора прокинутися... вона жила в мені, але вона спала... спала довго, бо боялася з'явитися такою на світ...
жінка
вона вже усміхається ніжним і ледь помітним усміхом...
