так багато емоцій...

емоції та відчуття - це просто щось шалено приємне... завтра дуже хочу якось добратися в одне місто, яке мене закохало в себе тим, що звідти я приїжджаю заспокоєна, урівноважена, наповнена і щаслива...

це місто, яке в уяві спливає як піца, сніг, озеро, секонд, подвір'я, цигарки, зустрічі, осінь, пиво... друзі, новий рік, плов... катедра, автобус, Вроцлав

це місто я любила і продовжую любити за те, що воно просто є

сумні відчуття також присутні... присутні розчарування і біль... але їх настільки мало, що я про них ніколи не згадувала

завтра я хочу ... от перервали мене і я забула що я хочу ;)

думаю, що все, що би зі мною не відбулося.... я все прийму з радістю...

сьогодні емоцій настільки багато, що я не можу виразити їх словами... вони є і це просто чудово!

мати емоції і відчуття - це щастя!

спалила все довкола

я така важка людина... я важка сама для себе і для свого сприйняття... я змінююся від одного настрою до іншого за лічені секунди... а потім обливаюся сльозами від того, що наробила...

вчора я спалила собою усе довкола... і себе, і найближчу людину...

я пройшлася почуттями... я познущалася над усим, що було важливе для нас обох...

я знову втекла... а потім нарікала, що утік хтось інший...

а може я просто не знала, як побути самій... а може я просто злякалася того, що може бути так добре?

відчуття таке, що я вчора багато чого переварила і подивилася на усе інакше...

ілюзії розвіялися... ілюзії щодо себе, і щодо людей довкола...

були і біль, і образа, і ненависть, і розпач... були вчора...

сьогодні я подивилася на себе у дзеркало і запитала: Сонечко, ти задоволена собою вчорашньою? ти задоволена тим, що наробила? відповідь була - НІ

я собою не задоволена, але принаймні, цей землетрус мав відбутися... я мала зрозуміти, що почуваю до інших... що насправді думаю... і відчуваю... що передчуваю...

самій бути не так уже й погано, якби ж тільки не відчуття того, що хтось залишився ображений чи поранений моїми вчинками...

вчора палало все... душа, тіло, слова, думки... палали від злості чи від сильної любові? від ненависті чи прив'язаності? від слабкості чи сили?

сьогодні порожньо... сьогодні брак емоцій... хіба трішечки усміхнулася, коли зробила з самого ранку одну справу, яку відкладала досить довгий час...

я себе пробачила за вчора... а він?

а він мовчить...

розчинити хмари

так незліченно багато емоцій, а вловити хоча б одну, щоб записати - в а ж к о... от уже кілька днів мені хочеться написати лист своєму другу... людині, яку я знала давно, але друзями ми стали рівно 3 місяці тому... ні, не так... 3 місяці тому ми якось дуже випадково знайшли одне одного ;)

в и п а д к о в о

слово таке цікаве, емоційне, романтичне, незрозуміле, життєве, я б сказала

життя - суцільна випадковість... від зачаття і до смерті... та й після смерті дехто каже, що душі можуть повертатися на землю для того, щоб духовно рости...

і справді... 3 місяці... я поки не сіла писати - не пам'ятала про це... геть забула...

так от про лист...

він мав би бути відвертим настільки - наскільки я можу бути відвертою... і писати мені його, з одного боку, було б легко - бо він зовсім би не стосувався мене, але думки, які я там думала висловлювати - ще тиждень тому взагалі не мали місця... ніде.. навіть у моїй уяві...

3 місяці... це ж так багато, як для часу, і так мало, як для стосунків... стосунків, які змінюють життя людей...

от дивлюся на назву допису і думаю - а до чого тут хмари?

а....

хмари на небі і хмари в душі...

якщо я можу розчиняти хмари на небі, то розчинити хмари в душі - не так уже й просто... особливо, якщо це моя душа ;)))

"але ж вона загадкова... ця душа... але ж вона і хитра... але ж темна... але ж непевна...," - це все про душу сказав розум...

душа б про розум сказала: "сумнівний, боязливий, однаково постійний..."

я знаю, що моя душа хоче одного, а розум однозначно говорить робити інакше...

у моєму випадку єдиний вихід - це чекати... чекати і усвідомлювати те, що зі мною відбувається... зі мною в потоці, яке називається життя...

може за наступні 3 місяці хмари в душі таки розчиняться?...

я так цього хочу

там також цікаві речі

http://myworld.blox.ua/html

розмова з собою

привіт ЧУДО!

захотілося виділити своє ім'я великими літерами, щоб підсилити його! підсилити СЕБЕ!

зовсім випадково проглянула на блозі малюнки і назви карт, які випадали МЕНІ за останній місяць... і я відчула, що чим далі - тим стає важче...

важко усвідомлювати те, що відбувається всередині, бо раніше здавалося, що це ж так ПРОСТО - стати СОБОЮ!

насправді бути собою виявилося ВАЖКО... навіть нестерпно важко... і пішли в хід пошуки винних...

нарешті я усвідомила, що мені точно не байдуже те, як я живу... як почуваюся... що взагалі зі мною відбувається...

я нарешті віднайшла дзеркало - яке чітко і відверто показує мені мене саму. показує мене собі...

класно сказано!!! навіть коли дзеркало мовчить, а я з ним розмовляю - я розмовляю з собою!!!

дуже сильно! дуже відверто! дуже правильно!

і ще - я насправді глибоко в душі хочу, ПЕРЕСТАТИ СОБІ БРЕХАТИ!!!

так, нехай це буде боляче! нехай я почуватимуся розчавленою і порваною на шматки, але Я тоді зможу рухатися далі...

я просто впевнена, що мені вдасться, якщо цього ПРАГНУТИ

і останнє на сьогодні ;)

Я ХОЧУ, ЩОБ Я МОГЛА ЖИТИ І ПОЧУВАТИСЯ САМОДОСТАТНЬОЮ БЕЗ БУДЬ-КОГО ПОРУЧ!!!

думок аж кишить

в суботу так багато всього хотілося написати... вчора також багато, але інакшого ;)... :((( - різні були емоції... дивні... кардинально протилежні... та навіть сьогодні я була різна... повна сліз і повна сили...

говорити зараз немає сенсу...

я справді відчуваю, що моя сила налилася і готова вибухнути... вибух може бути непомітним, але ті, хто його відчує - зрозуміє, що це таки сталося!!!

вогонь наповнив моє серце і я хочу зігріти собою все довкола... а може когось одного, але дууууже сильно зігріти ;)

думки підкорилися внутрішній силі... думки насправді можуть коритися...

я сама

я перестала дивуватися збігам... тобто, я вже навіть це так не хочу називати, бо насправді життя дає нам те, про що ми думали чи відчували

вся штука в тому, що кожна людина має здатність передчувати те, що з нею може трапитися, або ж інакшими словами, ми просто отримуємо те, про що думали

хтось назве це програмуванням... хтось інтуїцією... комусь більше до вподоби - дар передбачення...

вчора я навіть злякалася, що таки справді можу відчути подію... я злякалася вчора... але ж насправді, це не так уже й страшно, якщо усвідомлено до цього підходити...

сьогодні зранку я знову згадала, що за своє життя відповідальні тільки ми самі... що кожен наш крок - це створення реальності та майбутнього

сьогоднішнє життя - це наслідок вчорашніх дій, а майбутнє - це кроки, які ми робимо сьогодні

"... ніхто, окрім мене самої не зробить моє життя кращим, навіть якщо дуже цього прагнутиме..." класна теза

її важко сприйняти, але вона - правдива

я спостерігаю, навіть за собою, як часто люди намагаються знайти крайнього у всіх своїх проблемах когось з найближчого оточення: дружину, чоловіка, обставини, роботу, керівника, дитину...

винні всі і все, але тільки не я сама

насправді я хотіла сказати, що наше тіло, наші емоції вони підказують нам, що робити, але ми постійно закриваємося від себе... ми брешемо собі, ми живемо саме так, бо саме так звикли... і ми продовжуємо шукати винних у своїх бідах інших, бо не приймаємо себе такими, як ми є... ми не любимо себе такими, ми порівнюємо себе з іншими... і, як результат, ми живемо не своїм життям

а моє бажання побути самій стійко тримається ;) і мені від цього приємно!

чорно-білий настрій

це не біла і чорна смуга. це не сірий настрій... сьогодні просто хочеться або все, або нічого... максималізм такий собі

яскраві різнобарвні емоції вчорашнього дня розклалися на два кольори - білий і чорний ;)

я відчула, що зможу все і все отримаю, або ж - краще тоді взагалі нічого..., аніж абищо - це настрій ранку

так склалося, що я повернулася до писання через 3 години і зрозуміла, що максимальний настрій минув і я максимально хочу усміхатися і не залежати від зовнішніх чинників

вранці проскочила думка, що я не зможу жити, якщо..... і навіть сльози накотилися на очі... думка, що я не зможу переступити через життя інших людей, особливо через дитячі життя, заради власного бажання, внутрішньої потреби чи просто сильного емоційного стану...

думка була, емоції минули

а моя внутрішня потреба у самотності підсилилася... ця потреба виникла уже з місяць... потреба, яку треба реалізувати, щоб негатив не збирався всередині і не заважав жити

потреба самотності. вона є

вона є і її варто реалізувати. реалізувати для себе

так треба

надмір емоцій 2

МЕНІ ХОЧЕТЬСЯ ЖИТИ... МЕНІ ХОЧЕТЬСЯ УСМІХАТИСЯ... МЕНІ ХОЧЕТЬСЯ РАДІТИ... МЕНІ ХОЧЕТЬСЯ БУТИ... ХОЧЕТЬСЯ БУТИ СОБОЮ... ХОЧЕТЬСЯ ВІДЧУВАТИ ПОДИХ ВІТРУ, ЗАПАХ ВЕСНИ, ДОТИК СОНЦЯ

І Я ЖИВУ, Я УСМІХАЮСЯ, Я РАДІЮ, Я ВІДЧУВАЮ

надмір емоцій

сьогодні я надто емоційна... надто нервова і надто сльозлива... пояснити себе не можу... та і навіщо...

може це наслідок суботнього концерту "Вночі"... зі мною давно не було такого, щоб сум та радість по черзі мене затоплювали...

"холодно", "не опускай свої очі", "сьюзі", "я не забуду тебе"...

сльози текли по щоках, а я навіть не хотіла їх витирати.... саме відчуття того, що вони скочуються і течуть... що серце відчуває, що емоції присутні... що я жива - мене переповнювали...

аншлаг... зал був повний... музика заповнила мене зсередини і ззовні... я увесь концерт з невеличкими перервами прослухала із заплющеними очима...

мені так повніше слухати і сприймати...

в голові крутилося безліч ідей, думок, настроїв...

сьогодні я надто збуджена... слово надто - саме про мене... бо я не знаю, що можу від себе чекати наступної миті...

мені б краще побути самій... мені б краще нікого не бачити і ні з ким не спілкуватися, щоб не вибухнути сльозами...

я така сьогодні...

дивна... напружена... нервова.... емоційна... сумна... нестримна...

"як же так?... в тобі я втоплю свою весну..."

"настане той день"

"як заховатися від заздрощів?"

ну от... сиджу в офісі... закінчила щойно роботу... слухаю БумБокс... кайфую... кайфую від того, що у мені щось переключилося, щось змінилося... може я сама, може моє сприйняття світу, може думки, може настрій, може таки я сама ;)

чи надовго?

я точно знаю, що у мене ... (тут забула, що хотіла сказати... Ні, не забула... не буду писати ;)

СИДЖУ І С П І В А Ю... ЗГРАЯ БЕЗ КРИЛ - ВАТАГА... ЩО МЕНІ ЩЕ БЛАГАТИ У НЕБА?

та все настільки класно, що я навіть не думала, що таке може бути...

от про файли... вчора я повитирала усі повідомлення зі свого телефона... всі, які мені нагадували про щось... я навіть думала витерти телефон і заблокувати абонента... ;)

але потім подумала, що це страх, який я маю подолати... я не витирала телефон ;)

думаю, я відверта... бо не приховую те, що думаю, відчуваю... кажу, що хочу....

нехай навіть це не всі сприймають... яка фігня

і ще - кайфово бути самій... не одній, а наодинці з собою... і ЗОВСІМ НЕ СТРАШНО ;))))

"... ми в кав'ярні...."

от пригадалося, як сиділа одного ранку в кав'ярні й їла сніданок по англійськи... зараз би охоче з'їла... і, навіть, у тій самій компанії...

так дивно, слухати альбом БумБокс і писати те, що приходить в голову від тих слів, що вони співають...

йтиму... бо, думаю... що я ще довго писатиму і у мене від їхніх пісень виникатимуть асоціації...

А
с
о
ц
і
а
ц
і
ї
.............................................................................

станція метро не та....

та туди просто метро не ходить....

"... аркуш чистий я дістав..."

він

таких людей видно одразу... вони випадають із загальних виразів облич... зовні, вони поводяться, ніби, звично, але, десь глибоко всередині вловлюється те, чого так бракує щодня...

у них всередині він

все наче звично, але все ж таки НЕ ТАК

навіть, коли сумно, все одно він дає сили насолоджуватися цим станом

мати його в собі - це щастя! бо тоді будь-яка ситуація видається природною і життєвою... так сталося, гаразд ;)

зранку я побачила, що все навколо ЗЕЛЕНЕ!!! земля, дерева, навіть мій настрій ;)

він приніс весну! соковиту зелень і себе!!!

він у мені (його не можна називати на ім'я.... чш..., бо злякається і втече)

квітень

нарешті квітень. в Окуджави, здається, є пісня "Дежурный по апрелю". дивний місяць. місяць звершень, усвідомлень, діаметральних відчуттів... середина весни...

його перший день був теплий, напружений, солодкий, терпкий, романтичний, відвертий, святковий...

його другий день приніс випробування, третій - переживання, четвертий - оновлену зачіску, п'ятий - книжковий ярмарок, шостий - з'ясування стосунків, сьомий - смерть і нове народження...

колообіг, рівновага, баланс... усе в цьому житті доповнює інше...

сьогодні прийшло кілька усвідомлень... я відчула себе інакше у цьому світі, обставинах... інакше серед людей і людей в своєму житті...

7 квітня

весна

смерть плоті й народження безсмертної душі