я перестала дивуватися збігам... тобто, я вже навіть це так не хочу називати, бо насправді життя дає нам те, про що ми думали чи відчували
вся штука в тому, що кожна людина має здатність передчувати те, що з нею може трапитися, або ж інакшими словами, ми просто отримуємо те, про що думали
хтось назве це програмуванням... хтось інтуїцією... комусь більше до вподоби - дар передбачення...
вчора я навіть злякалася, що таки справді можу відчути подію... я злякалася вчора... але ж насправді, це не так уже й страшно, якщо усвідомлено до цього підходити...
сьогодні зранку я знову згадала, що за своє життя відповідальні тільки ми самі... що кожен наш крок - це створення реальності та майбутнього
сьогоднішнє життя - це наслідок вчорашніх дій, а майбутнє - це кроки, які ми робимо сьогодні
"... ніхто, окрім мене самої не зробить моє життя кращим, навіть якщо дуже цього прагнутиме..." класна теза
її важко сприйняти, але вона - правдива
я спостерігаю, навіть за собою, як часто люди намагаються знайти крайнього у всіх своїх проблемах когось з найближчого оточення: дружину, чоловіка, обставини, роботу, керівника, дитину...
винні всі і все, але тільки не я сама
насправді я хотіла сказати, що наше тіло, наші емоції вони підказують нам, що робити, але ми постійно закриваємося від себе... ми брешемо собі, ми живемо саме так, бо саме так звикли... і ми продовжуємо шукати винних у своїх бідах інших, бо не приймаємо себе такими, як ми є... ми не любимо себе такими, ми порівнюємо себе з іншими... і, як результат, ми живемо не своїм життям
а моє бажання побути самій стійко тримається ;) і мені від цього приємно!
