відображення

вона вмивала обличчя після роботи і... її здивуванню не було меж... хто ця жінка у дзеркалі... кілька довгих зморшок від очей... вже не мімічних, а справді глибоких... вона їх раніше не помічала... а може... їх просто вчора ще не було?

потім вона подивилася на маму... її мама, вчора ще така молода - сьогодні була вже старшою жінкою...

дивина ще й у тому, що тепер у дзеркалі - вона бачила відображення своєї мами... вона стала на неї дуже схожа...

коли мозок зосереджується на чомусь, то потім вловлюєш себе на думці, що вираз обличчя сумний... риси опущені донизу... а коли зосереджуєшся на усмішці, на радості - відчуваєш, що сяйво з'являється десь у районі тім'я... всі думки там... по тілу розливається тепло і спокій...

так приємно контролювати думки... так радісно, коли вдається перебороти лінь та відмовки...

навіть попри те, що перша емоція про старість налякала, вона взяла контроль над собою і промовила - я чарівна і я молодшаю...

2 тижні як не було

не можу повірити, що 14 днів мовчання мали місце... мовчання тут, де я, переважно, можу писати...

напевно це тому, що я почала вести щоденник, який може тримати в руках, перелистувати, бачити почерк, носити з собою...

2 тижні минули... а я... це так, як при зустрічі знайомих, які давно не бачилися... навіть поговорити немає про що...

правда, це трапляється не з усіма і не завжди... але переважно...

сьогодні я продовжу мовчання ;)