вона вмивала обличчя після роботи і... її здивуванню не було меж... хто ця жінка у дзеркалі... кілька довгих зморшок від очей... вже не мімічних, а справді глибоких... вона їх раніше не помічала... а може... їх просто вчора ще не було?
потім вона подивилася на маму... її мама, вчора ще така молода - сьогодні була вже старшою жінкою...
дивина ще й у тому, що тепер у дзеркалі - вона бачила відображення своєї мами... вона стала на неї дуже схожа...
коли мозок зосереджується на чомусь, то потім вловлюєш себе на думці, що вираз обличчя сумний... риси опущені донизу... а коли зосереджуєшся на усмішці, на радості - відчуваєш, що сяйво з'являється десь у районі тім'я... всі думки там... по тілу розливається тепло і спокій...
так приємно контролювати думки... так радісно, коли вдається перебороти лінь та відмовки...
навіть попри те, що перша емоція про старість налякала, вона взяла контроль над собою і промовила - я чарівна і я молодшаю...
