драйвово спокійно

буває так, що відчуття щастя, теплоти, добра, радості, спокою, натхнення і ще усілякого різного наповнюють, відроджують, доходять до вінець і розливаються довкола тебе... і всі це відчувають, навіть ті, хто тебе вперше бачить...

буває, що пісня виривається назовні у найнепередбачуваніші моменти, танцюєш у парку, стрибаєш, лежиш на траві, висиш донизу головою на дитячому майданчику і ті, хто тебе вперше бачить - усміхаються і тихо радіють в душі...

буває, що ритм довколишнього життя завмирає, хочеться творити, читати, слухати музику, переглядати старі листи у запилених конвертах, вишуковувати юнацькі вірші й насолоджуватися спогадами... дзвонити тим, кого давно не чув і не бачив... домовлятися про реальні зустрічі у віртуальному світі, і навіть ті, хто тебе вперше бачить, переживає ті самі відчуття...

буває... хочеться мовчати, коли всі довкола хочуть почути твою думку... хочеться заритися під ковдру саме у той день, коли горять дедлайни і телефон рветься від дзвінків...

буває, що життя надсилає подарунок саме тоді, коли ти його не чекаєш... зустрічаєш людину там, де вона просто не могла бути... знаходиш себе, коли, здається, всі шанси на знахідку було втрачено...

буває усе... і з усіма...

мова

"взУття", читає пара, йдучи вуличкою недалеко Хрещатика... і щиро сміється. ранок. неділя. весна. чисте-чисте небо. вітерець... я йшла повз, несучи у пакунку мафіни з Віденських булочок і, почувши це дитяче "взУття" - усміхнулася :)

раніше я б зреагувала на це різко (в душі так точно), але сьогодні я зрозуміла глибину мови і те, що вона робить з людьми...

багато росіян каже, що українська мова смішна... але це ж справді добре!!! коли читаючи українські слова люди усміхаються, радіють і у них з'являються добрі емоції - хіба це може злити?

отак йдучи я захотіла написати свої асоціації щодо мов, які я так чи інакше чула...

французька - обійми. ми стоїмо у засніжених Єлісейських полях, обійнявшись, встромивши носи одне одному в волосся... нам тепло...

молдавська - я роблю те, що хочу... жодних комплексів... легкість і тотальне сприйняття життя, яскраві барви, домашня бринза і молоде вино...

польська -шурхіт осіннього листя у краківському парку, старе кіно, жінки у капелюшках і з цигарками з мундштуком...

білоруська - дозріла пшениця, скошені волошки, теплий домашній хліб, ламаєш його, скоринка тріскається... я сиджу в полі, заховавши голову від спекотного сонця під віз... цілісно...

(далі буде...)

справжня весна

сьогодні в Києві справжня весна - з дощем, градом, сонцем, вітром, ніжним зеленим листям, асфальтом, що намокає і швидко сохне, з морозивом, усміхненими людьми, з парасольками, що відкриваються і згортаються, з мокрим волоссям, з шурхотливим шумом за вікном... весна - з усіма її настроями і образами...

порівняно з зимою, помічаю більше барв у одязі, аксесуарах і макіяжі...

жовті, зелені, бузкові плащі, панчохи, туфлі на підборах різної висоти, паски, шалики, губи, нігті, сумки (з тканини і шкіри)...

і таке відчуття, що поки не розквітли квіти - жінки намагаються використати цей час для себе, для того, щоб привернути до себе увагу чи просто самовиразитися, чи просто змінити звичний стан речей, чи просто...

Київ - чарівний
Жінки - привабливі
Дівчата - звабливі