буває так, що відчуття щастя, теплоти, добра, радості, спокою, натхнення і ще усілякого різного наповнюють, відроджують, доходять до вінець і розливаються довкола тебе... і всі це відчувають, навіть ті, хто тебе вперше бачить...
буває, що пісня виривається назовні у найнепередбачуваніші моменти, танцюєш у парку, стрибаєш, лежиш на траві, висиш донизу головою на дитячому майданчику і ті, хто тебе вперше бачить - усміхаються і тихо радіють в душі...
буває, що ритм довколишнього життя завмирає, хочеться творити, читати, слухати музику, переглядати старі листи у запилених конвертах, вишуковувати юнацькі вірші й насолоджуватися спогадами... дзвонити тим, кого давно не чув і не бачив... домовлятися про реальні зустрічі у віртуальному світі, і навіть ті, хто тебе вперше бачить, переживає ті самі відчуття...
буває... хочеться мовчати, коли всі довкола хочуть почути твою думку... хочеться заритися під ковдру саме у той день, коли горять дедлайни і телефон рветься від дзвінків...
буває, що життя надсилає подарунок саме тоді, коли ти його не чекаєш... зустрічаєш людину там, де вона просто не могла бути... знаходиш себе, коли, здається, всі шанси на знахідку було втрачено...
буває усе... і з усіма...
