мовчання

Зараз, у ці дні, хвилини і миті я не хочу і не буду мовчати.
Хоча й слів усіх не знайду, яка ти моя і яти мені треба!
Розриваєш мене з середини..
Мені мало настільки, наскільки ти моя рідна і близька.
Серце моє, я не можу без тебе...

Така сильна і нестримана любов... Таке суцільне поглинання і занурення одне в одного... Ці рядки час від часу спливають перед очима, коли я натикаюся на поетичні тексти, філософські роздуми... Та й взагалі... Тоді, коли надмір емоцій...

Не можу збагнути одного, чи може одна й та сама людина любити мовчки і любити такими словами... Що вона відчуває, коли каже таке і що вдчуває людина, яка це чує... А ще цікавіше, що відчуває людина, яка за цим спостерігає?

Останні місяці мене переслідує страх, що я перейшла дорогу не в тому місці й не в той час... Взагалі, озираючись назад я бачу, що безліч моїх вчинків вплинули на життя інших людей досить кардинально... Ці вчинки, були наче зміна русла ріки... І люди, які йшли однією дорогою, з моєю появою і моїми вчинками почали жити інакше...

Я прошу в Бога навчитися мовчати і стримуватися... Бо, може не так вчинки, як слова, мають сильну силу впливу... Напевно так... Саме слова... Бо вчинки помітніші, коли мовчиш... Коли робиш усе спокійно, тихо, не коментуючи...

Коли рухи, погляд, дотики - набагато сильніші за сказані слова...

Мої слова часто ранять, б'ють, ріжуть і руйнують... І це відбувається не так з іншими, як зі мною самою... Я саморуйную, а потім сама ж починаю відновлювати те, що розламала вщент, розбила на шматки, друзки... Одним словом, фразою...

Мовчання і прощення - це так важливо!!!

Усмішка і мудрість - це так складно!!!

І все, насправді, просто :)))

Бажання і віра - це реально!!!

місяць в собі

ще на тому тижні мені наче кортіло щось написати, але, я не знала, про що. окрім того вирішила витримати паузу в місяць...

зараз стою і озираюся назад у рік 2009... таке враження, що я можу згадати і відтворити усі події, що мали місце у цьому році... році насиченому на емоції, думки. насиченому на все, що тільки може бути...

рік мав і любов, і ненависть, і смерть, і народження, і сварки, і примирення... але, що дивно, він швидко минув...

так, залишилося менше 60 днів... але позаду вже понад 300...

ще тільки вчора шукала рідним подарунки... ще тільки вчора прикрашали ялинку з синулькою, а він вже мене знову питає про неї...

ялинка... прикраси... свічки... зустрічі... сподівання на новий рік...

цей місяць у собі був наче підсумком, або навіть - концентрованим 2009 роком... і я вкотре переконалася, що всі загострення стосунків, які відбуваються - все від моєї голови і від того, що я надто багато вигадую собі... уявляю те, чого навіть не могло бути...

"... зникло наше бути чи не бути... ген за обрій журавлями одпливло... і тепер не знаю, як забути, те, чого ніколи не було..."

але я забуду, бо знаю, що самознищення - це проти мене і моєї природи...

мені знову сняться сни... вони мені підказують, що робити і як рухатися... а я все не наважуся...

хоча, я відчуваю, що Всесвіт несе мене до чогось надзвичайно світлого і доброго...

я знову віддаюся Йому і довіряю своє життя... бо вже тепер знаю, що все, що зі мною відбувається - це саме те, що мені потрібно