не так просто зважитися на крок голодувати аж 7 днів. але завжди є
вища сила, яка може тебе на це спонукати. зі мною відбулася така ж і
сторія. і от я наважилася. як усе відбувалося до сьогоднішнього дня і що
буде далі опишу тут. хоча ні. про все писати не буду, бо деталі не всі
адекватно сприймуть, але найсмішніші моменти - буде саме те, що хочеться
прочитати у п'ятницю.
найдивовижніше те, що їсти мені
справді не дуже хочеться. Переважає естетичне задоволення їжею, як от -
покласти шматочок сиру до рота і відчути, який він на смак... або ж
італійську пасту маленьким-маленьким шматочками споживати і
насолоджуватися витонченим ароматом страви...
моя сила
волі мене таки тішить, бо прожити майже 5 днів без іжі - це для мене
подвиг. тільки вода і очисні процедури. мій нюх за ці дні став відчувати
усі аромати і запахи, які є довкола... я навіть отримала надзвичайне
задоволення від запаху мокрої штукатурки ;)
перший день
давався важко. організм не розумів, що з ним відбувається і тому
намагався бунтувати. на другий день я відчула полегкість і деяку
впевненість у тому, що я таки здолаю цей шлях. відчуття було прекрасне і
висока працездатність. до речі, працездатність тримається протягом
усього тижня!!!
про те, що тепер у мене тільки очі
говорити не буду, але погляд у дзеркалі мені чомусь подобається.
відкрилася певна глибина і якийсь незримий спокій. за ці дні мені не
хотілося агресувати і визвірятися (хіба що у день четвертий, про який
пізніше). люди і всі ситуації, які відбувалися я розглядала з позиції
уроку - а що я можу винести з цієї ситуації? що я роблю не так? що можу
покращити?
найважчим був день четвертий. я думала, що з
мене вийде все, що тільки може ;))), окрім того у мене прокинулася
агресія і злість, проте, вони швидко минули і вже після обіду я вже
відчувала і фізичне, і моральне задоволення.
як завжди
буває, у моєї мами у цей тиждень прокинувся кулінарний хист і вона щодня
готує якусь таку смакоту, яку вже не готувала роками - мамалига зі
шкварками і бринзою, кнедлі зі сметаною, налисники з ніжною шкоринкою,
ледь золотаві...
вчора я на це все подивилася і навіть
усміхнулася :) в душі... всі ці дні я просто смакую воду... відчуваю, як
вона заповнює мій шлунок і так само проходить усім кишківником до
виходу ;)))
найбільше води я випила у третій день. майже 5 літрів. вчора і сьогодні пити хочеться менше. жартую і веселю людей.
сьогодні,
коли дзвонила в редакцію, трубку взяла людина, яка якраз обідала... і
вона так смачно сказала це "Алло", що я отримала від цього надзвичайне
задоволення і навіть запропонувала передзвонити. кажу - ви обідаєте? то я
пізніше передзвоню. таке відчуття, що їжа справді стала для мене чимось
вищим, аніж просто їсти чіпси, йдучи по дорозі й читаючи журнал...
за
цей тиждень я споглядала, як їдять люди, що вони купують у
супермаркетах (я там також була ;)). переважно люди їдять на льоту і не
отримують від їжі задоволення. а задоволення у цій справі - це саме те,
що і має бути вкладене у страви.
яким буде кінець цього дня і вихідні - напишу вже в понеділок.
насолоджуйтеся вихідними і повільно смакуйте страви - вони того варті, як, зрештою, і ви самі.
під кінець відчула, що не такий уже й п'ятничний запис вийшов. але все ж ;)))
P.S. Окремим хітом було те, коли я вибирала фотки зі стравами з Інтернету, щоб приєднати до посту ;)))
P.P.S. УРА! Понеділок! І я вже п'ю розведений водою сік!