Думки така річ,
яку варто записувати одразу. На диктофон, в записник, або ось тут – в текстовий
файл. Поки йдеш вулицею – особливо зараз – коли сонце, коли спершу чисте сине
небо починає роїтися хмаринками, які змінюють форму, коли йдучи під сліпучим сонцем,
звертаєш увагу на струмки... і знову думка – а колись давно я пускала по таких
струмочках паперові кораблики… вони оминали трісочки, папірці, сухе листя і,
врешті-решт, добиралися до точки призначення.
Яка я була тоді?
Про що мріяла? Чи думала, що пройшовши шлях кораблика, опинюся саме тут? І чи
всі трісочки та листя оминула?
Завдяки сонцю –
відчуття ритму життя і бажання вражень виринули з мене. Ще вчора мені
здавалося, що все – зупинка, безвихідь, кінець. Навіть зранку ще мріялося про «сховатися» :)
Та солодкі еклери з вершковим кремом,
острівці снігу, що позалишалися під деревами, ніжний метелик із жовтими
крильцями, півники, що пробилися крізь товщу землі – все пашить весною. Все
промовляє життям. І все це каже, що життя постійно змінюється і… якщо здається,
що все, то напевно цей стан на разі цінний.
Думки. Їх варто
ловити :)
