ще на тому тижні мені наче кортіло щось написати, але, я не знала, про що. окрім того вирішила витримати паузу в місяць...
зараз стою і озираюся назад у рік 2009... таке враження, що я можу згадати і відтворити усі події, що мали місце у цьому році... році насиченому на емоції, думки. насиченому на все, що тільки може бути...
рік мав і любов, і ненависть, і смерть, і народження, і сварки, і примирення... але, що дивно, він швидко минув...
так, залишилося менше 60 днів... але позаду вже понад 300...
ще тільки вчора шукала рідним подарунки... ще тільки вчора прикрашали ялинку з синулькою, а він вже мене знову питає про неї...
ялинка... прикраси... свічки... зустрічі... сподівання на новий рік...
цей місяць у собі був наче підсумком, або навіть - концентрованим 2009 роком... і я вкотре переконалася, що всі загострення стосунків, які відбуваються - все від моєї голови і від того, що я надто багато вигадую собі... уявляю те, чого навіть не могло бути...
"... зникло наше бути чи не бути... ген за обрій журавлями одпливло... і тепер не знаю, як забути, те, чого ніколи не було..."
але я забуду, бо знаю, що самознищення - це проти мене і моєї природи...
мені знову сняться сни... вони мені підказують, що робити і як рухатися... а я все не наважуся...
хоча, я відчуваю, що Всесвіт несе мене до чогось надзвичайно світлого і доброго...
я знову віддаюся Йому і довіряю своє життя... бо вже тепер знаю, що все, що зі мною відбувається - це саме те, що мені потрібно
