мені не віриться, що сьогодні вже 10 серпня... здається ще вчора я прощалася з весною і дякувала їй... а тут уже літо на спаді... літо, на яке я так сподівалася... літо, яке мало мені дати відповіді на мої запитання, допомогти у розумінні себе, ситуацій та людей довкола...
нічого не аналізую... хоча мені було важко рухатися у ритмі літньої спеки... спеки у всьому... а найгірше - спеки у моїй голові...
мої намагання розкласти дії інших по поличках - виявилися моїми намаганнями... я зрозуміла, що витрачені зусилля кудись мене просунули, але чи варто було просуватися так далеко за такий короткий час...
мої втручання і бажання отримати всі відповіді одразу - це взагалі нісенітниця...
А НАВІЩО?
сьогодні я просто хочу бути собою... у своєму настрої... своїх відчуттях і на своїй хвилі... зранку я пила каву і відчувала, який гарний день приходить... і яка я у цьому дні усміхнено-ніжна і жіночна...
поспішати - собі на гірше...
краще просто пройтися пішки
розгледіти літо гаряче
втерти сльози тому, хто плаче
цілувати дитину, друга
незважати на сіру смугу
просто йти собі пішки з душею
поспіх нищить життя ідею
