повірити важко, але це так.... сьогодні остання п'ятниця літа 2009... так дивно... останній тиждень літа видався важким фізично... щодо моралі, я взяла себе в руки і почала робити конкретні кроки для самодисципліни...
те, що заплановане - виконується... те, що задумане - збувається...
я сиджу в п'ятницю 27 серпня 2010 року під розлогим деревом біля широкої річки з тихим плесом... сонячно, але не жарко, бо вітер стиха урізноманітнює вже заспокоєну спеку... я у барвистій довгій сукні... моє волосся вже настільки відросло, що його можна спробувати на смак... за рік моє волосся стало довше на ті кілька сантиментрів, яким мені зараз не вистачає, щоб накрутити його на ніс...
я сиджу, зігнувши коліна і вдивляюся у глибінь річки, у те, як сонце крізь листя намагається мене торкнутися, як вітер здіймає вже посохлі квіти і несе їх на воду...
я так сиджу, охопивши свої коліна руками, потім відкидаюся назад і спираюся на стовбур дуба...
птахи уже лаштуються відлітати, а я тихо радію, що маю час на повільну насолоду природою... насолоду повітрям, насолоду сонцем і літом... літом, яке минає...
серпень 2010.... а який він буде? відчуваю, що він буде саме таким... моїм... літнім... врівноваженим... ранішнім... глибоким... він буде моїм серпнем... яким я його собі уявляю...
