це так класно!!!!...
щойно сиділи і розмовляли про різноманітні цікаві речі на диванах, кріслах, за скляним прозорим столиком... бузок на столі... Брют білий, напівсолодке червоне Артемівське....
день народження...
ми говорили про каміння, про магнітні поля, про стосунки між невістками і свекрухами, про справжніх чоловіків у нашому житті, які проходять, як комети і зникають...
про те, що "возвышенные мужчины женятся на кухарках", про те, що жінка має надихати - це її роль... якщо вона не надихає - тоді нема сенсу продовжувати стосунки....
про ще один тип чоловіків, які так у себе закохані, що їм треба жінка, яка тільки зазирає в рот і дивиться на нього з широко розплющеними очима...
про вуличний театр... про розбиті коліна.... про гру на гітарі, фортепіано і губній гармошці... про проблемних дітей... про дідусів і бабусь... про виховання... про школу...
перед очима пробігла шалена кількість речей, які просто забулися... які сидятьу свідомості і забулися...
як я їхала у кабіні машиніста з Луцька до Рівного (я просто так сподобалася йому... а мені просто так кортіло проїхатися у кабіні - це я тепер розумію), як мені мама не дозволила кататися на ковзанах у 5 років, бо дівчина по групі розказала, що я їла бурульки... і яка у мене була істерика... я лежала у ліжечку і відчувала, що мене всі зрадили... і як це несправедливо, коли доносять... бо заздрять....
як ми виступали на саморобній сцені, зібравши цілу вулицю людей на виставу....
як ми з татом грали в шахи... баскетбол і бадмінгтон... як ми малювали декорації для вистави...
як ми ставили плащ-намет під дощем, смажили шашлики... а мені було всього 6 років...
про те, що у дитинстві взимку, коли я носила комбінезон, мене всі приймали за хлопчика, а я так хотіла бути дівчинкою...
думала про чоловіків у своєму житті... про справжніх і не дуже... про те, що відчуваю зараз...
щойно зайшла на фейсбук і побачила запрошення від давнього-давнього знайомого.... у нього 3-є чарівних дітей... він колись на таборі вчив нас медитувати.... ну... не зовсім, щоб так, але вчив, як відключати мізки і розслаблятися....
дивний день... число 8 - нескінченість...
за моєю спиною - фото з 8-ма пінгвінами....
я народилася 8 числа і дуже люблю кожного 8-го числа святкувати свій день народження...
це не завжди виходить, але минулого разу це було з 7-го на 8-ме березня... якраз у час, коли я народилася скількісь там років тому і скількісь там місяців...
я знаю, що читати це буде цікаво тільки мені і людині, яка видалила мене зі спостережуваних блогів (після того, як це зробила я)... мені навіть стало смішно ;)))
а може... може не буде цікаво читати....
.......................................................................
мої крапки - це чомусь так важко......... недосказно чи недозрозуміло.....
екперименти над особистими почуттями вважаю дурнуватими... ненавиджу робити те, від чого не отримую задоволення... так, я погодилася на експеримент... але він видається мені просто знущанням над собою...
