ранок... сірий... відчуття чогось нового було так поруч тільки простягни руку... секс, душ, кава... виходжу на вулицю і розумію, що я так чекала дощу...
я мріяла про дощ і про те, що пора змити всі поназбирувані емоції... емоції солодкі, гіркі, відверті, дипломатичні... усі попередні відчуття мають піти геть і дати місце чомусь новому...
клавіші стукають у такт дощу, а може змагаються, а може акомпонують...
"най буде дощ, най миє нас, най змиє бруд за весь той час"...
