вона, як злива - освіжає, пронизує до самісінького серця, дає відчуття повноти і причетності...
її довго чекають, але її багато не треба
вона захоплює, але, водночас, створює певне відчуття, що ти вже сам собі не належиш... що вона поглинула тебе всього і повністю... занурила тебе в себе цілком...
спрага до неї загасає з першими ж краплинами і відчуттям того, що ти мокрий вщент...
її багато не треба, а бути з нею довго стає важко...
ЗЛИВА...
