вона щодня проходить повз дзеркало і зупиняється, щоб розгледіти відображення, що дивиться на неї...
щоб знайти щось нове, щось невловиме, що є тільки сьогодні і може більше ніколи не повториться...
вона стоїть і розглядає колір своїх очей
її очі можуть бути зелені, сині, сірі, карі, світло-зелені з темним зеленим обідком...
вони змінюють забарвлення від настрою, одягу, кольору неба, емоцій, людей, що поруч...
вона вдивляється в зморшки на своєму обличчі... так дивно, але одного дня їх стає більше, а іншого - їй здається, що вона стала молодшою...
вчора вона була втомлена і байдужа, а сьогодні вона ніжна і грайлива
вона намагається прочитати, що у її погляді... що у її душі...
вона говорить сама з собою і намагається вловити реакцію... ледь помітну реакцію на свої слова... таким чином вона вивчає себе і вчиться себе розуміти...
насправді їй притаманна ніжність та дитячість
це стан її душі, її відвертості та простоти
коли ж гору бере стан розуму - вона нестримано жорстока і невпізнано егоїстична... її не варто зачіпати і її не сила зупинити... вона руйнує усе довкола і руйнує себе зсередини...
нещодавно вона зрозуміла, що відкинувши обрАзи - можна побачити щось нове, побачити вихід, віднайти ідею...
образа - робить її слабкою і некерованою...
усмішка - дає їй наснагу і дарує внутрішній спокій
де її більше? де її більше справжньої? де вона справжня? хто вона?
