вона стояла на кухні і пила чай... стояла з горням біля вікна і смакувала його... чай був гарячий, тому вона сьорбала його малюсінькими ковточками, щоб не обпекти язика...
вона стояла, опустивши очі і видивляючись у своє зображення у чорному дзеркалі чаю...
раптом вона різко звела погляд і побачила навпроти у вікні його... він стояв у відчиненому вікні і дивився просто на неї... дивився без усмішки, але усміхався очима...
він у вікні навпроти? це неможливо? між ними відстань... відстань у кількасоткілометрів
але ні, це був він - такий справжній, світлий і захоплений спогляданням її, як вона п'є чай, заглядаючи у горнятко, як вона про щось думає, запиваючи ці думки солодким чаєм з лимоном...
це відбувалося з ними у будинку-колодязі, у центрі міста...
вона пила чай на другому поверсі, а він дивився на неї з вікна навпроти...
