смерть і народження ходять поруч... в суботу, у самий розквіт святкування я дізналася про смерть доброго знайомого... перша емоція - "не вірю"... друга - "шкода"... думка - "поки людина жива - її ігнорують, коли помирає - ми починаємо шкодувати"...
він жив... а серце раділо, а кров стугоніла, коли він жив...
його смерть змінила мої плани на вихідні, змінила мої сприйняття, змінила мене...
я купила білі малюсінкі гвоздики, чомусь 8 гілочок... я йшла по переходу і почула пісню "... это все, что останеться... после меня... это все, что возьму я с собой..."
приїхало багато людей, відомих, публічних, знайомих, не дуже...
він був великою дитиною. він жив так, як відчував. він вірив у принципи і жив за ними, навіть коли ці принципи завтра були інакшими... він був яскравий, категоричний, він був живий...
він жив!!!
