відчуваю кожну частинку себе... руки, серце, щось коло серця, голова, очі... відчуваю всередині себе щось таке, чого описати геть не описати... щось таке, чого неможливо вловити, тільки сльози, що накочуються на очі та недосказаність, що підкочується до горла, але там і застрягає....
словами, кажуть, важко описати стан і відчуття, але ж чому пісня ДДТ "Дождь", пісня Мітяєва "Лето, это маленькая жизнь"... викликає стільки емоцій????? Звідки вони, якщо слова майже нічого не описують?!
а може тут важить музика?
може саме завдяки музиці, слова набувають того яскравого і довершеного змісту, який викликає емоції... який змушує плакати, а разом зі сльозами, відчувати, що є серце і є душа...
музика доповнює і створює повноту...
музика живить і оживляє слова...
музика, як вода, що стікає віршами в серце...
а може, словами все ж можна описати те, що відчуваєш?
