коли не любиш людини - гнів не є оправданий... і чи варто гніватися, якщо немає любові?.. любов і гнів - вони просто дві сторони однієї монети... знаю по собі, коли я гніваюся, це не тому, що я не люблю... це не тому, що маю противний характер... я гніваюся, бо відчуваю, що людина, яку люблю усім серцем - витрачає своє життя, а не живе його.... не радіє, не сумує, не свариться... а все через шаблони виховання, шаблони сприйняття, шаблони мислення... і, як результат, людина вважає, що вона така... що це саме вона... але ж це не так...
подивіться на людей довкола!!! вони всі живуть сумно, однаково, беземоційно... вони плекають мрії, замість того, щоб жити сьогодні... вони створюють ілюзії... замість того, щоб робити те, що відчувають і те що хочеться...
антагоністами любові є апатія і байдужість...
коли я бачу в очах у людини байдужість, коли людина незадоволена і пригнічена.... тоді любові немає...
вона або зникла, або її просто не було
напевно найсильніша довіра і повага може бути серед друзів... тільки друзі нічого не хочуть взамін, тільки друзі завжди готові прийти на допомогу, тільки друзі можуть порадіти, коли добре...
бути коханцями - важко, бо тут передбачається взаємність
ще важче бути чоловіком і дружиною, бо тут само собою люди вважають, що їм хтось щось винен...
треба бути собою... треба відчувати себе... треба вірити собі... треба залишатися щирим... треба помилятися... треба довіряти...
нехай слово треба і недолуге тут... але цього варто прагнути...
цілісність тільки тоді народиться, коли житимеш без підозр, без ламань себе, без зашореності...
коли з роками не старієш, а ростеш... коли не плекаєш в собі страхи і безвідповідальність... коли живеш, коли ризикуєш... коли не намагаєшся підкорити собі інших...
мені сказали, що повага і довіра в сім'ї - це дитинство...
ну і нехай... а я хочу просто любити.... а я хочу довіряти... а я хочу разом усміхатися і плакати... я хочу залишатися собою і знати, що моя самість нікого не робить апатичним... що і я не кпиню з коханої людини, бо вона мені не байдужа...
гнів - це не ворог любові
гнів не заперечує любов
це просто інша емоція ;)
