таки вирубити мозок - класна штука! кайфувати від миті - просто надихає! любити без очікувань - шалено радісно!
вирубити мозок хочеться назавжди! ця зараза настільки отруюює життя і руйнує цілісність, що описати це словами справді несила...
всесвіт нам дуже вчасно дарує сюрпризи... нехай вони сумні, болючі... нехай ці сюрпризи ранять... та, насправді ранимо і руйнуємо себе тільки ми самі...
мене образили? нічого...
мені болить? це моя провина...
я сама змушую свій мозок ятрити рану, яку сама ж і створила...
жити миттю - це так відверто! відверто перед собою!
мріяти і жити ілюзією - це така глибока брехня собі!
чогось хотіти і вигадувати заборони - це страх і умовності... це страх зробити щось не те... за що осудять інші...
благаю - осуд інших - їхня внутрішня рана... бо вони самі стільки разів боялися щось зробити... вишуковували причини і суспільні заборони... а тепер ця рана і цей біль змушують їх осуджувати тих, хто не злякався...
але зробити, а потім шкодувати - також не вихід... якщо робиш - то без жалю... якщо зробив - то цей страх подолано...
головне, щоб саме бажання не виявилося ілюзією, досягнувши якого, отримаєш гіркий присмак і спустошеність...
страх не дає нам брати відповідальність за себе і свої вчинки... ми самі вигадуємо мораль, етику і традиції, щоб прикрити власну нікечемність і безвідповідальність...
я відповідальна тільки за себе...
я відповідальна тільки за свої вчинки...
і за все, що зі мною відбувається відповідальна тільки я сама...
геть слово "обставини", "життєва ситуація", "образа", "брехня", "зрада"... це - умовності!
я готова відповідати за себе сама!
