правильність

"звідки я знатиму, що це правильна відповідь? звідки?"

я ледь не заплакала... в мені, у серці - ця фраза прозвучала так голосно і так звично... знати, що так вчинити правильно, а так ні, це добре, а це погано, це щиро, а це маска...

хто це визначає?

в мені одразу виник образ пана Ніхто... з усього фільму я чітко зафіксувала 2 фрази:

1. людина не може прийняти рішення, бо не знає, що з нею буде; але вона не може прийняти рішення і тоді, коли вона знає, що з нею буде...
2.
- журналіст: так яке з цих життів правильне?
- пан Ніхто: усі...

з весни маю сильне бажання відчувати життя таким, як воно є зараз... не вчора, не завтра, не годину тому... а саме зараз у цю мить... актуалізувати свої відчуття та емоції... відчути їх сповна...

зараз я сиджу на стільці за комп'ютером... у мене блимає аська... з'явився хтось у скайпі... тіло пітне і липке від спеки... клацають клавіші... в роті сухо... я ковтаю слину... думка хоче прочитати те, про що блимає аська... прочитала... "може це і є відповідь на мої питання"

усміхаюся тихо...

трохи болить спина... співробітник розмовляє по телефону... я засміялася з фрази "приблизний хлопчик"...

за вікном їздять машини, розкритий записник, на дні склянки - вода... перклала одну ногу на іншу...

на серці важко, але не боляче... просто важко... важко дихати і крутити головою...

після такої вправи думки пропали... захотілося заплющити очі і просто лежати у прозорій воді... на дні маленькі камінці... навколо правічні камені з дна океану...

тільки пан Ніхто у кожному з нас визначає "правильність"... якої "насправді" не існує...