за ці два дні відчуваю, що заплуталася... вихідні дали змогу трохи розслабитися і в понеділок я увійшла на хвилі позитиву і неструктурованості. обсяг задач зростає і я розумію, що від чогось треба відмовитися.
навіть знаю від чого, але надсвідомість починає нагадувати про себе тим, що - а ти добре подумала, а може не варто ось так одразу все змінювати, може ще трохи почекати???
підсвідомість не боїться - вона тільки за! зміни
наразі є бажання сісти і побути трохи наодинці. щоб розібратися з теперішнім і чіткіше зрозуміти майбутнє...
попри роботу - на сцені з'являються люди, яким потрібна моя увага і моя підтримка
одні приходять, інші йдуть... і щезають в минулому...
пригадую, як один мій добрий друг колись сказав, що люди, які ще не відіграли свою роль у нашому житті - обов'язково з'являться знову, навіть якщо ми їх не бачимо роками...
і часом саме з тими, кого не бачиш роками - хочеться більше розмовляти і бути поруч...
їх одиниці... але вони є... і це так радісно...
може сісти у потяг і цей час використати на себе, на роздуми і просто споглядання дерев, які осіннім жовтим морем пропливатимуть за вікном...
ти мене зустрінеш на вокзалі?
